Останні десятиліття позначені «візуальним поворотом» у різних способах написання історії – політичної, економічної, культурної, соціальної. Дедалі активне звернення дослідників до візуальних матеріалів як тексту не тільки дозволяє виявити нові факти, уточнює й увиразнює відому за документами інформацію, але й суттєво розширює методичні можливості науковців. Між тим, у презентаціях проблематики Голодомору усе ще переважають традиційні підходи: образотворчі свідоцтва здебільшого мають допоміжний характер, виступаючи простою ілюстрацією письмової історії. Нерідкими є представлення теми за допомогою образів голоду на Поволжі в Росії початку 1920-х рр. Як і (не)навмисні фальшування візуальних документів, що породжує недовіру до зображальних джерел як автентичного образу/зліпка минулого.

Ключові методологічні проблеми, пов’язані з осмисленням і використанням усього комплексу зображальних джерел епохи Голодомору – у міждисциплінарному вимірі, на підставі новітніх наукових підходів – перебували у фокусі міжнародного наукового симпозіуму, який проходив у Києві 4–6 червня 2018 року й учасниками якого стали науковці академічних інституцій, керівники низки музеїв, працівники бібліотек та освітяни.

Панельні дискусії під час триденної роботи охоплювали такі основні теми: архівні, бібліотечні, музейні, приватні колекції зображальних джерел епохи Голодомору; типологія, способи ідентифікації зображальних джерел: чому важливе звернення до візуальних матеріалів як до текстів; унікальність і типовість як елементи репрезентативності зображальних джерел, методичний інструментарій прочитання і розуміння закодованої в них інформації; «перевернута реальність» як спосіб і практика радянської візуалізації епохи Голодомору: пропагандистські образи і засоби «стирання» пам’яті; візуальні свідоцтва як різновид політично мотивованих прикладів; способи представлення, освітній і виховний потенціал візуальних «текстів» з історії Голодомору у шкільних та вузівських навчальних виданнях.

Програма міжнародного наукового симпозіуму ТУТ