Філософ Мартін Гайдеггер зазначав, що мова – це оселя буття і голос буття. Голодомор – багатовимірне і багатогранне явище, котре знайшло відображення у множинних комунікативних практиках, мовній свідомості, змістових концептах та символах. Актуалізація цього аспекту явища Голодомору в міждисциплінарному науковому вимірі уможливлює аналіз мови як інструмента політичних технологій і соціальної інженерії, як засобу формування ідентичності та моделювання світу. Це також може сприяти кращому розумінню впливів колективної травми на деформацію мови й її функціонування, та відкриває нові шляхи розбудови аналітичних моделей, що унаочнюють діалог соціальної й культурної історії. Як і верифікації термінологічного апарату – важливої складової аналітичних підходів та форматування науково-освітнього простору в дослідженнях Голодомору.

Комплекс проблем, пов’язаних із осмисленням ціннісних параметрів мови радянського тоталітаризму, з її репресивним підґрунтям, дискурсом ненависті, а також способів самовираження та світосприйняття в слові індивіда й спільноти обговорювали учасники міжнародного міждисциплінарного наукового симпозіуму «Епоха Голодомору у мовній та концептуальній картинах світу», який відбувся у Києві 7–8 червня 2019 року.

Панельні дискусії в ході дводенної роботи симпозіуму охоплювали такі основні теми: Лінгвокультурні аспекти осмислення Голодомору; «Новояз» у радянському тоталітарному дискурсі; Мова влади і влада мови в епоху Голодомору; Соціолекти і культура повсякдення в досвіді 1920-х – 1930-х років; Комунікативні практики в епоху Голодомору: приватний та публічний виміри; Наративи Голодомору і культурна свідомість української літератури; Омовлення травми Голодомору: пошук нових стратегій письма і мовомислення; Терміносистеми і понятійний апарат в оприсутненні та кодифікації досвіду Голодомору; Голодомор – геноцид Українського народу: формування нового змісту сучасної освіти.

Програма міжнародного наукового симпозіуму ТУТ